Шановні абоненти м. Харків!. Новини компанії. Цифрал

Справа №761/19702/14-а
Провадження №2-а/761/498/2014

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Криворучко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрал- Сервіс-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків» до Харківської міської ради Харківської області, третя особа: Комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт» про поновлення строку, визнання дій неправомірними; визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:
В липні 2014р. позивачі ТОВ «Цифрал-Сервіс-Плюс» (далі по тексту - позивач 1), ТОВ «Домофони України Харків» (далі по тексту - позивач 2) звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача - Харківської міської ради Харківської області, третя особа: КСП «Харківгорліфт», в якому просили суд: визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з оскарження дій та рішення за № 1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення і утримання пристроїв замково-переговірного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» від 25 вересня 2013 року - поважними; визнати неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню рішення від 25 вересня 2013 року за № 1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення і утримання пристроїв замково-переговірного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова»; визнати протиправним та скасувати рішення від 25 вересня 2013 року за № 1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення і утримання пристроїв замково-переговірного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова»; визнати неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню рішення за № 1390/13 «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 року в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 року № 1390/13; визнати протиправним та скасувати рішення від 25 грудня 2013 року в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 року № 1390/13.

Свої позовні вимоги позивачі 1, 2 обґрунтовували тим, що відповідачем 25 вересня 2013 р. було прийнято рішення №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» (далі по тексту - Рішення №1290), яке на думку сторони позивачів 1, 2, прийнято з перевищенням повноважень міської ради, якими остання наділена згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на порушення ст. ст. 12, 19, 23, 43 ГК України вводить додаткові обмеження здійснення господарської діяльності позивачів 1, 2, суперечить ст. ст. 7, 19 Закону України «Про житлового-комунальні послуги», прийняту на порушення процедури, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, позивачі 1, 2, вважають також, що рішення відповідача від 25 грудня 2013 р. за № 1390/13 «Про комунальну власність м. Харкова» (далі по тексту - Рішення № 1390), також прийнято з перевищенням повноважень, наданих відповідачу ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суперечить ст. ст. 335, 344 ЦК України.

Про спірні рішення, що були опубліковані 28 грудня 2013 р., позивачі дізналися лише 28 січня 2014 р. з інформації, розміщеної на сайті Омбудсмена України, та враховуючи те, що місцезнаходження позивачів - м. Київ, яке відмінне від місця оприлюднення рішень - м. Харків, а газета, в якій були надруковані спірні рішення, розповсюджуються не на території всієї держави, а лише на території Харківської області, просили визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновити строк для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивачів 1, 2 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в установленому законом порядку, поважності причин неявки своїх представників до суду не повідомили, заперечення по суті заявлених вимог не подавались. Представником відповідача було подано клопотання про передачу справи за підсудністю, в задовленні якого судом було відмовлено ухвалою суду від 28 липня 2014р.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів 1, 2, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що спірні Рішення №№ 1290, 1390 були опубліковані 28 грудня 2013 р. в спеціальному випуску газети «Харьковские Известия», що розповсюджується не на території всієї України, а лише в Харківській області. Позивачі 1, 2, місцезнаходження яких згідно статутних документів - м. Київ, дізналися про оскаржувані Рішення лише 28 січня 2014 р. з інформації, розміщеної на сайті Омбудсмена України, про що повідомив представник позивачів 1, 2 в судовому засіданні.

Враховуючи те, що місцезнаходження позивачів - м. Київ, яке відмінне від місця оприлюднення Рішень, засіб масової інформації - газета, в якій були надруковані спірні Рішення, розповсюджуються не на території всієї України, а лише на території Харківської області, суд вважає, що клопотання сторони позивачів 1, 2 про поновлення строків для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» кожний має право оскаржити в суді неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги, що підставами для визнання акту або дій незаконними відповідно до ст. 2 КАС України є невідповідність їх вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення порядку його прийняття. Крім того, відповідно до ст. 104 КАС України обов'язковою умовою визнання неправомірним рішення є порушення у зв'язку з його прийняттям прав, свобод та охоронюваних інтересів позивача у справі у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.І ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 25 вересня 2013 р. відповідачем було прийнято Рішення №1290, згідно якого вирішено:

« 1. Затвердити Порядок установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова згідно з додатком (додається).

2. КП «Жилкомсервіс» та КСП «Харківгорліфт» вжити заходів щодо прийняття у комунальну власність інженерних систем (пристроїв замково-переговорного зв'язку) відповідно до рішення Харківської міської ради від 22 вересня 2010р. № 234/10 «Про затвердження Порядку виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна, прийняття цього майна до комунальної власності міста Харкова та подальшого розпорядження ним».

3. Це рішення вступає у дію з моменту його опублікування.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні комісії Харківської міської ради та секретаря Харківської міської ради.».

За змістом ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії"); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту Рішення №1290 вбачається, що останнє приймалося відповідачем з метою врегулювання порядку встановлення і утримання пристроїв замково-переговірного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках. Відповідно до п.1.2 Рішення відповідач керувався Законом України «Про житлово-комунальні послуги», постановою КМУ від 01 червня 2011р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005р. №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

Судом встановлено, що порядок, який затверджується Рішенням №1290, вводить спеціальні додаткові вимоги до виконавця послуг та порядку надання таких послуг.

Так, п. 2.1.1 Рішення №1290 визначає, що виконавцем є юридична особа, визначена органами місцевого самоврядування як виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і має дозволи на виконання відповідних робіт.

Поняття «виконавець», визначене п. 2.1.1 Рішення №1290 суперечить та звужує поняття, встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст.1), Правилами утримання будинків та прибудинкових територій, за якими виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, п. 2.1.1 Рішення № 1290 звужує перелік суб'єктів господарювання та позбавляє фізичних осіб-підприємців права надавати такі послуги, зобов'язує суб'єктів господарювання отримувати дозвіл органу місцевого самоврядування.

Також приписи Рішення №1290 зобов'язують виконавця погоджувати проект з Департаментом житлового господарства м. Харкова; отримувати в балансоутримувача технічні умови на встановлення домофонів; встановлювати домофони проти волевиявлення всіх мешканців будинку; передбачає заборону щодо експлуатації домофонів, які не відповідають Рішенню №1290/13.

Розглядаючи правомірність Рішення №1290 суд виходить з наступного.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій наведено у додатку до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі по тексту - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 01 червня 2011 р. №869.

Порядком або іншими актами законодавства не встановлено, що послуги з утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних будинках належать до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно п. 25 Порядку вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку тощо) сплачується понад розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків, власниками (наймачами) квартир, власниками нежитлових приміщень у житловому будинку та відповідними надавачами послуг.

Таким чином, послуги зі встановлення та обслуговування домофонів можуть надаватися будь-яким суб'єктом підприємницької діяльності на договірних засадах відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України.

Наведене вище, на думку суду, свідчить про встановлення Рішенням №1290 додаткових обмежень у вигляді отримання дозволів та погоджень для здійснення робіт та послуг щодо встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку, що порушує права позивачів 1, 2, які згідно статутних документів, договорів про виконання робіт здійснюють роботи щодо встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку.

Частиною 4 ст. 23 ГК України забороняється незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження позивачів 1, 2 щодо невідповідності Рішення №1290 положенням чинного законодавства.

Також судом враховано, що відповідно до приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» Рішення №1290 є регуляторним актом.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», якою визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем в порядку передбаченому положеннями ч. 2 ст.71 КАС України не надано доказів опублікування проекту регуляторного акту, доказів проведення аналізу його регуляторного впливу, відомостей щодо погодження даного проекту із спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом.

За змістом ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В зв'язку із чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачів 1, 2 про незаконність Рішення №1290 та неправомірність дій відповідача при винесенні даного Рішення.

Також судом встановлено, що 25 грудня 2013 р. відповідачем було прийнято Рішення № 1390, яким відповідач вирішив наступне: затвердити перелік майна, стосовно якого надано згоду на прийняття до комунальної власності міста (додаток 1); затвердити перелік майна, яке прийняте до комунальної власності міста за станом на 25 грудня 2013р. (додаток 2); затвердити перелік об'єктів, вилучених з комунальної власності міста за станом на 25 грудня 2013р. (додаток 3); затвердити перелік рішень сесій Харківської міської ради «Про комунальну власність м. Харкова», до яких вносяться зміни (додаток 4); затвердити перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички (додаток 5); затвердити перелік об'єктів, які передаються до власності АК «Харківобленерго», житлових кооперативів (додаток 6); затвердити перелік об'єктів, стосовно яких надана згода на проведення знесення (додаток 7).

У додатку №2 під порядковим № 156 вказано Пристрої замково-переговорного зв'язку - 7273 одиниці, згідно з переліком, зазначеним в офіційному додатку газети «Харьковские Известия» від 09 листопада 2013 р. № 135/1, перелік зазначених вище пристроїв наведено в спеціальному випуску газети «Харьковские Известия» від 09 листопада 2013р.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що пристрої замково- переговірного зв'язку у кількості 1602 одиниці належать на праві власності позивачу 1 на підставі Договору закладу (застави рухомого майна) від 15 січня 2013 р. та Акту від 08 вересня 2013 р. про набуття права власності на предмет закладу за Договором закладу. Протягом всього часу розгляду справи в суді, сторною відповідача не було надано суду жодного доказу на спростування права власності позивача 1. Крім того, суд вважає обгрунтованим твердження позивачів 1, 2 про те, що на підставі ст. 382 ЦК України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами та всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, відповідно вхідні двері у під'їзд багатоквартирного житлового будинку є спільною власністю всіх власників квартир, а тому вийшов за межі власних повноважень, вирішуючи у Рішенні №1390 питання щодо розпорядження об'єктами, які належать мешканцям будинків, без згоди останніх.

Судом звертається увага, що предметом розгляду в даному спорі є наявність повноважень у відповідача щодо визнання безхазяйного майна комунальною власністю, а не визначення права власності на пристрої замково-переговірного зв'язку

Положеннями ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», визначені загальна та виключна компетенція міських рад. З огляду на положення зазначених статей вбачається, що міські ради не наділені повноваженнями щодо розпорядження майном мешканців багатоквартирних будинків, визнання безхазяйного майна комунальної власністю.

Таким чином, судом встановлено, що Рішення №1390 прийняте відповідачем із порушенням ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Згідно ч.ІО. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, суд визнає незаконними: Рішення №1290 та Рішення № 1390 в частині п. 156 Додатку 2.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає, що слід стягнути з бюджету м. Харкова, на користь позивачів 1, 2 судовий збір в розмірі по 73,08 грн. на кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 17, 19, 69, 71 - 73, 86, 94, 158 - 163, 167, 171, 185, 186 КАС України; ст. ст. 19, 55 Конституції України; ст. 21 ЦК України ; ст. 23 ГК України; ст. ст. 25, 26, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування»; ст. ст. 1, 36 Закону України «Про засадидержавної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», суд, -

постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс- Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків» до Харківської міської ради Харківської області, третя особа: Комунальне спеціалізоване підприємство «Харківгорліфт» про поновлення строку, визнання дій неправомірними; визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс Плюс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків» строк звернення до суду із адміністративним позовом щодо оскарження Рішення Харківської міської ради Харківської області від 25 вересня 2013 р. №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» та Рішення від 25 грудня 2013 р. № 1390/13 «Про комунальну власність м. Харкова».

Визнати неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню Рішення Харківської міської ради Харківської області від 25 вересня 2013 р. №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова».

Визнати незаконним та скасувати Рішення Харківської міської ради Харківської області від 25 вересня 2013 р. за №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова».

Визнати неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню Рішення від 25 грудня 2013 р. за № 1390/13 «Про комунальну власність м.Харкова» в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 р. за № 1390/13.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Харківської міської ради Харківської області від 25 грудня 2013 р. за № 1390/13 «Про комунальну власність м.Харкова» в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25 грудня 2013 р. за№ 1390/13.

Стягнути з бюджету м. Харкова, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрал-Сервіс-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофони України Харків» судовий збір в розмірі по 73 /сімдесят три/ грн. 08 коп. на кожного.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.

04.09.14 15:21

Див. також: